Шлюби укладаються на небесах
Моновистава без антракту.
Тривалість 1 година 20 хв.
Прем'єра: 19 лютого 2005 року
Автор композиції - Лідія Яремчук
Режисер - Леонід Остропольський
Художник - Олексій Вакарчук
Художник по костюмах - Валентина Плавун
Музичне оформлення - Віта Шпаковська
У виставі використана музика Михайла Глінки, Олександра Грибоєдова, Петра Чайковського, Франца Шуберта, Георгія Свиридова, Володимира Ребікова.
Сцена «Під дахом» представляє народну артистку України, лауреата Національної премії ім. Т. Р. Шевченка та премії «Київська пектораль» - Лідія Яремчук у виставі «Шлюби укладаються на небесах...» по організації, створеної нею на основі сторінки роману Льва Толстого «Війна і мир».
Головна лінія вистави – історія Наташі Ростової.
Версія, розказана виразною мовою сценічного мистецтва, привносить нові фарби у звичне уявлення про героїню.
Душевний світ Наташі передається виконавцем і автором композиції, Лідією Яремчук чуйно, інтимно з ледь помітним відтінком смутку, іронії і захоплення одночасно.
Так природна, так безтурботна і безпосередня юна Наташа.
Успіх на першому балу здається їй виконанням всіх дівочих надій, за яким обов'язково піде запаморочливим зліт.
Кожен подих наповнений радісним передчуттям щастя...
Час і життєвий досвід, вносячи корективи у долю людини, змінюють часом до невпізнанності його характер.
А може, навпаки?
Можливо, зрілість розкриває справжню природу людської суті?
Інакше, як пояснити парадоксальне перетворення героїні з ніжної, романтичної створення в приземлену, обтяжену турботами матір-господиню?
Але, здається, і ця прозаїчна роль їй до лиця...
Все-таки, що ж такого таємничого було в натурі Наташі Ростової, ніж вона полонила чоловічі серця?
Чому її вважали чарівною?
Вона вміла бути собою, вона вміла любити.
Незважаючи на вчинені помилки, вона була відкрита життя і почуттям.
І, що найголовніше, вона завжди втілювала собою одну з таємничих граней вічної жіночності.
Тонке, проникливе відображення думок і почуттів молодої жінки дозволяє глядачеві не тільки по-новому поглянути на образ Наташі Ростової, але й доторкнутися до прекрасної, назавжди минулої історичної епохи, описаної у романі.