Осінь на Плутоні
«Осінь на Плутоні» — це погляд на буття та цінності через призму людини, яка капітулювала перед часом і опинилася в полоні власної пам’яті та власного болю, людини яка ще не «померла», але й не «живе». Робота запрошує глядача подивитись в очі власним страхам і здійснити онтологічну експедицію в старість як таку. Психологічні та екзистенційні проблеми старості знаходяться на бекґраунді суспільного дискурсу – ці голоси тиші під впливом повсякденної рутини та масової культури витісняються в підсвідомість. Опрацьовуючи їх, автори вистави впродовж року перебували в тісній взаємодії з мешканцями геріатричного пансіонату і цей досвід був трансформований в художнє висловлення, наскрізною ниткою якого є сум вічної душі за досконалим світом. Міждисциплінарний метод роботи дав можливість об’ємніше відтворити відчуте, побачене та почуте – вистава створена на перетині документального та лялькового театру, танцювально-перформативних практик та просторового аудіо-дизайну.