Маклена Ґраса
Піднятися на висоти бажаного добробуту багатьом в наш час заважає нав`язливе відчуття краху, біди, депресії. При цьому іронічну посмішку викликає панічний пошук порятунку. Але відповідь на питання: ”Якою ціною?” - часто стоїть нашого співчуття.
Відомо, що основою для написання Миколою Кулішем соціально-психологічної драми ”Маклена Граса” стало повідомлення однієї з польських газет про арешт збанкрутілого капіталіста. Маючи страхові внески, які посмертно може отримати його сім`я, останній найняв за 500 злотих безробітного, щоб той убив його. Ситуація і характери, переосмислені драматургом у п`єсі, дають можливість постановнику по-своєму трактувати час і місце подій.
У трагифарсе ”Маклена Граса” (режисер-постановник заслужений діяч мистецтв України Володимир Московченко) перші ж звуки вистави занурюють у стихію нашого часу, в якому нав`язливе відчуття краху, біди, депресії переслідує багатьох. І кожна людина, яка різними способами намагається врятуватися від цього, варто нашого співчуття.
Герої вистави аж ніяк не герої в житті, а звичайні ”маленькі люди”. Криза робить неможливими їх прагнення піднятися на висоти бажаного добробуту, залишаючи лише орендарями життя”. І тепер ними керує панічного пошук порятунку. Час спливає швидко. А питання: ”Якою ціною?” - залишається головним.
Втіленням надій на краще є тільки Маклена. Доведена до відчаю дівчинка-підліток, щоб врятувати сім`ю від виселення, пробує по-різному заробити гроші. Така можливість трапляється після підслуханої розмови батька з маклером, коли останній просити вбити його. Батько відмовляється. А Маклена? Здається, що цей зацькований звір має почуття власного достоїнства, має той моральний закон у собі, що не дає переступити межу людяності навіть у безвихідній ситуації. Разом з глядачем постановочна група шукає відповідь на питання: чи поступиться у складній ситуації чистота і відкритість цієї дівчинки її недосвідченість і нестриманість.
Відчуття апокаліпсису у виставі межує з іронією. Сумну посмішку додаються елементи клоунади і присутність ”батярського фольклору” (Батяри - субкультура, яка існувала в період з середини 19 століття до середини 20 ст. у Львові. Авантюристи і гульвіси, незабаром вони набули забавні і романтичні риси, залишивши у спадок юмористическо-ліричні пісні та анекдоти).