Поцілунок Монро
Вона була тричі одружена. Клерк похоронної фірми - Джеймс Догерті, зірка бейсболу – Джо Ді Маджіо, сценарист-інтелектуал – Артур Міллер… Та сімейне вогнище не зробило її щасливою. У неї було десятки коханців і коханок. Оскароносний актор Марлон Брандо, геніальний співак і не менш геніальний мафіозі – Френк Сінатра, президент США Джон Кеннеді і його брат – генеральний прокурор США Роберт Кеннеді, а ще – Джанні Руссо, Марлен Дітріх, Елізабет Тейлор, Барбара Стенвік, Наташа Лайтесс… А ще мільйони і мільйони в усьому світі, які марили нею, які прагнули її, які обожнювали її… А вона була закомплексована, невпевнена у собі, повна страхів і переживань. Вона боялася сцени і марила сценою. Її вважали відчайдушною авантюристкою, а насправді, її з’їдав страх, який вона заглушувала алкоголем, наркотиками, снодійними. Вона була найвідоміша у світі актриса і найменш оплачувана серед всіх зірок Голлівуду. На екрані вона виглядала сексуальною і дурненькою «блондинкою», а в житті була мудрою і начитаною жінкою. Всі прагнули її тіла, а вона шукала любові. Всі хотіли тільки сексу, а вона мріяла про дітей. Вона найбільше цінувала щирість і доброту, а її називали шльондрою, наркоманкою, алкоголічкою, істеричкою. Вона так прагнула жити, так прагнула життя, але оточуючі, насолодившись її тілом, бажали її смерті… Вона – геніальна і неперевершена Мерлін Монро, символ жіночності і сексуальності, жінка – зіткана з протиріч і парадоксів. І ось наступив день – 5 серпня 1962 року – останній день її життя. Всевишній вже закликав її до себе…