Вільні метелики
Леонард Герш
П'єса відомого американського драматурга і сценариста Леонарда Герша «Вільні метелики» ("Butterflies Are Free") написана у 1969 році, і тоді ж поставлена на Бродвеї, — варто додати, що пройшла вона там відтоді, витримавши кілька поновлень і вводів, 1128 разів, і у виставі були задіяні такі зірки, як Глорія Свенсон, Пол Майкл Глейзер, Айлін Хекард. 1972 року п'єса була екранізована з Голді Хоун та Едвардом Альбертом у головних ролях, отримавши три номінації на «Оскар», з них одну таки виборовши — за найкращу жіночу роль другого плану.
Цей твір і сьогодні залишається популярним і продовжує своє сценічне життя на багатьох сценах у багатьох країнах, бо, попри ненавязливу комедійність, легкість, гумор та прекрасно виписані діалоги, він зачіпає вічноактуальні проблеми нашого життя, нашого співіснування: що означає «бути вільним»? Свобода і відповідальність — взаємовиключні, взаємодоповнювальні, чи — неможливі одне без одного? Чи обмежує свободу любов (чи то кохання, чи материнська опіка) — і власну, і близьких? Любов і свобода - це приємність? Біль? Легкість? Зобов'язання? Необхідність? І як це все виглядає не у філософській етичній теорії, а у щоденному проживанні, щоденному спілкуванні, щоденному виборі?
Такі проблеми особливо болючі і нагальні, коли ти тільки вибираєш свій життєвий шлях, не знаючи куди піти, чому себе присвятити, і взагалі — яким бути, і як спілкуватися з людьми, — тому вистава ця значною мірою молодіжна. Але і з роками ці питання не втрачають своєї актуальності, бо всі вони більш чи менш гостро постають у нашому житті з кожною новою людиною, з кожною новою ситуацією, з кожним новим зв’язком, з кожним новим днем.
Від режисера: «Наші душі — Метелики. І коли летять вони до фальшивого світла — опалюють крила і гинуть. Істинне ж Світло — Любов! У ньому душі наші прозрівають, розправляють крила свої і чарівними мотилями у справжньому леті віднаходять одвічну Свободу! Історія кохання двох чистих юних душ, які силою свого почуття, як подувом вітру, змітають усі перепони, підносяться у любовному леті самі, підносять усе і усіх довкола, підносять глядний зал. Сміх і сльози, анекдот і правда, розпач і щастя переплелися, як і в житті, у цій дивній чарівній історії, яка нагадує нам, що наші душі — прекрасні Метелики, які летять до Сонця Любові!»