Благодарний Еродій



«Погляньте на мандрівника цього що йде перед вами на землі. Він йде з палицею веселими ногами та спокійно співає: гостем я єсьм на землі… Співаючи він поглядає то праворуч, то ліворуч, то на весь обрій, спочиває то на горбі, то край криниці, то на траві зеленій, куштує їжу безпритравну, але сам він їй, як гарний співець простій пісні, надає смаку. Він спить солодко і має насолоду і уві сні, і прокинувшись від тих же примар. Прокидається вранці бадьорий і повний надії, співаючи пісню Ісаії. День його — вік йому й є яко тисяча років і за тисячу років нечестивих не продасть його. Він бідніший над усіх, але по Богу багатший над усі. І що краще, як радість серця, життя людини, пристрастей та прагнень його і радости його ніхто не візьме від нього». (Дмитро Багалій)
«Хай буде душа твоя, мов шлунок пташиний, який і пісок, і черепашки й камінці обертає собі варінням міцного внутрішнього жару в животворні соки».(Григорій Сковорода)
«…чим довше дивимось, тим живіша старанність, тим сильніше бажання. Чим глибше осягаємо внутрішню суть, тим більші й солодші чудеса відкриваються. Чи не є се найсолодші і неситі сота вічності? Світ неситий, бо не задовільняє. Вічність несита, бо не засмучує». (Григорій Сковорода)
«Се є істинне, блаженне самолюбіє — мати вдома, всередині себе усе своє некрадиме добро, не сподіватися ж на марні одежі і на зовнішню оболонку плоті своєї. А залежати лише від серця, як тінь від свого дуба, і як гілки від кореня, і як одежа від того хто її носить.

От тоді вже і народжується нам із благодарності на матір схожа дочка, по-елінськи названа автаркія, сиріч самозадоволеність, бути самим собою і в собі задоволеним». (Григорій Сковорода)

Дивіться онлайн трансляцію на сторінці https://www.facebook.com/leskurbastheatre/?ti=as

05 червня о 19.00


Де та коли: