“Діатонічний сад”. Рута та Інокентій Коршунови
Подружжя українських художників Рути й Іннокентія Коршунових, що зараз працюють і мешкають в Словенії, придумали назву для своєї спільної творчості - РУТІНН. Результатом їхньої роботи може стати спонтанна серія домашніх портретів, пейзаж із самотнього словенського селища або довгостроковий сюрреалістичний проект, де переплітаються сучасність і міфологія давніх народів. Проте в будь-якій роботі незмінно впізнавані художній стиль і колористика, хоча у той же час вони лишають простір для індивідуальних особливостей кожного автора.
Яку ж назву обрати для складної серії, що поєднує різних персонажів – доповнень одне одного, кожного глядача, самих художників? Діатоніка складає основу ладового мислення в народній і професійній європейській музиці. Прикметник «діатонічний» має давньогрецьке походження. Це складний музичний термін, що означає перевагу широких інтервалів. Слово також буквально означає перехід від тону до тону, що можна з легкістю застосувати до розуміння складних художніх структур, а не лише світу звуків. У «Саді» ж це – спроба роздивитися півтони й відтінки в тілі єдиної музики долі й у трактуванні життя персонажів.
Серія картин «Діатонічний сад» – це спроба розкрити історію дещо по-іншому і, можливо, зрозуміти. Довкола нас значно більше, ніж категорично чорна рутина і сліпучо-біле вигадане життя, і вже тим паче не лише спектральні кольори, адже їх так небагато. Нас оточують півтони. Так буде, так є, і так було – от чому в долях навіть відомих з дитинства персонажів, оповитих таємницею, не може бути очевидного і однозначного. Не зважаючи на вироки часу й обставин, яких направду ніхто й ніколи не дізнається, більшість історичних і міфічних фігур завжди вкрай суперечлива. Ні кровожерлива Єлизавета Баторі, ні хитра лисиця-перевертень кіцуне ніколи не стояли поруч із людиною сьогодення. То чому б не дати волю своїй фантазії й не припустити геть інакший стан справ? Нескінченний ряд «Діатонічного саду» породжує одне за одним усе нові запитання.