Останнє кохання
Мелодрама на дві дії.
Тривалість 2 години 15 хв.
Прем'єра: 20 квітня 2009 року
Режисер-постановник – Надія Батуріна
Сценографія – Олексій Вакарчук
Костюми – Валентина Плавун
Музичне оформлення – Олександр Шимко
Часто іронія долі полягає в тому, що найбажаніше приходить до людини тоді, коли він вже залишив надію і, як йому здається, дійшов до останньої межі.
Ось так сталося і з героями п'єси Валерія Мухарьямова.
Чого ще чекати восьмидесятидвухлетнему старому, пережив трьох дружин і похоронившему дітей?
Перебирати старі фото, жувати вівсянку та згадувати свої дон-жуанские грішки... Ан немає!
На заході життя доля дарує йому останню посмішку – найпрекраснішу і саму сумну з усіх:
- Навіщо Йому це?
Щоб раптово розбудити мене?
Невже я недостатньо покараний за свої гріхи?
- Ні-ні, це знак Його милості.
Це прощення гріхів, пан Бендинер.
Можливо, подарунок любові надсилається тільки тоді, коли людина може оцінити його по-справжньому...
Але нехай глядач робить висновки сам.
Тим більше, що тим до роздумів у виставі досить.
Достатньо в ньому і гумору, і смутку спогадів, і гіркоту самотності.
Втім, світла все одно більше: адже останні дні нашого героя будуть зігріті тендітної надією втілити мрію коханої, дивлячись на вечірній Париж з Ейфелевої вежі...