Морфій (Театр Актор)
Пластичне рішення Михайла Шикула
Михайло Булгаков
17. XI. 1921 р. з голодної і холодної Москви безызвестный литсотрудник, що приховує своє медичне минуле, Михайло Булгаков пише своєї матері на батьківщину в Київ:
«Ночами пишу уривками «Записки земського лікаря»...
Важко сказати, як виглядали «Записки» в 1921 р. - рукописи не збереглися.
Змінилася назва.
Всі вони під однією обкладинкою зберуться лише в 1981 р.
Такі, що мало піддаються контролю стану, як: сон, марення, подвійне і потрійне бачення, психічний роздвоєння, кома і т. д., - добре знайомі Булгакову, лікаря і людині, який пережив хвороби, операції, контузію, дія наркотиків.
Влітку 1917 р. сталася подія, яка ледь не коштувала Булгакову життя.
Заразившись дифтеритом і, відчуваючи сильні болі, він почав колотися морфієм, що увійшло в згубну звичку.
Від загибелі його врятувала дружина, даючи все менші дози.
В оповіданні «Морфій» біографічні риси здвоєні, або навпаки, розкладені на двох чоловік, по той і по інший бік хвороби.
Все загадкове, таємниче, ритуальне, дароване людині Всевишнім, викликало пекучий інтерес у Булгакова, медика і письменника.
Велике чудо народження так само, як і таїнство смерті, сприймається ним у тісному зв'язку з природою.
Як письменник, він міг серйозно оцінити «нейтральну смугу» людської психіки, обертається творчим екстазом і пророчими прозріннями.
Дійові особи та виконавці:
Сергій Поляков - арт. Михайло ШИКУЛА
Бомгард - арт. Михайло ГЕРАСИМЧУК
Ганна Кирилівна - арт. Олена ОГОРОДНІЙЧУК
Психіатр - арт. Дмитро БАЗАЙ
Амнеріс - засл. арт. України, лауреат премії ім. Станіславського (Росія) Людмила ЛИМАР
Фельдшер Марія - Тетяна Бондаренко, Лейла Джабиева
Постановка, музичне рішення та сценографія вистави засл. арт. України, лауреата Державної премії ім. Станіславського (Росія) Людмили ЛИМАР